Божий народ в цьому світі меншість. Божі люди тоді найсильніші, коли вони якнайдалі тримаються від світу. Історія свідчить, що церква сильніша в часи гонінь. Істина + ошуканство завжди дорівнює ошуканству. Через нашу природу ми хочемо знаходити у суміші добра і зла добро і радіти йому. Проте, „мала закваска квасить усе тіло”. Якщо ми бачимо у чомусь суміш добра і зла, нам слід знайти там зло і знешкодити його, а не радіти тому, що там є добро.

Любов дійсно вища від віри і надії, з цих трьох вона найважливіша. Проте Апостол Іван пише, щоб ми мали істину в любові. Не поділитися істиною з духовно мертвими людьми – це нелюбов. Терпимість духовним проблемам (гріхам) це компроміс правді. Божа воля полягає в тому, щоб ми виконували Його завдання Його шляхами. Оза мав хорошу мету, коли простягнув руку, щоб підтримати ковчег Завіту, проте Бог покарав його, адже Він дуче чітко сказав про спосіб перенесення ковчегу задовго до виконання цілі – перенесення ковчегу. Сатана ніколи не протистоїть правді відверто. Він старається максимально підробити правду, зробити щось, дуже подібне на правду, але відмінне від неї. Накопичений нами досвід спричиняє більшу відповідальність для нас. Ми знаємо духовний досвід наших попередників, отже, маємо більше можливостей уникнути тих проблем, які вони мали.

Істина є істиною, доки вона не піддається сумніву. Можливі дебати з помилковими вченнями, проте неможливий діалог, адже він веде до компромісу правді.

Бог використовує людей, щоб досягти Своїх цілей на землі. Бог робить роботу через людей, або досягає цілей всупереч їхнім бажанням.

Деколи Бог нас випробовує, щоб очистити. Він допускає деякі речі, неприємні нам, проте завжди може дати достатньо благодаті, щоб ми витерпіли випробування.

Будьте терплячі до братів, проте віддаляйтеся від лжебратів та єретиків.

Обмежена людина ніяк не може пізнати безмежного Бога. Людина повинна вчитися просто довірятися Богу.

Якщо церква не відповідає Біблії, вона вже не може називатися християнською.

Бог тримає людство на повідку і він вирішує, як далеко зайдуть люди. Не люди створюють історію, а Бог. Історія твориться і обертається навколо Бога. Бог опускає великих людей і піднімає простих. „Серце царя в руках Бога”. "Моє життя покаже, чи кажу я правду". Завжди варто молитися, щоб наше життя ніколи не поставило під сумнів те, що ми вчимо.

Бог: великий, безмежно добрий, бачить мене.

Характерною рисою ослаблення християнства в країні є те, що члени церкви і лідери все менше і менше моляться. Невелика кількість часу, проведена в молитві свідчить про проблеми в житті християнина.

Велика кількість вільного часу у пасторів та невміння правильно планувати час може призвести до неправильних речей. Гріху сприяє погана дисципліна та невміння мудро розпоряджатися грішми.

Виникнення „папства” серед баптистських пасторів – лідери церков і служінь є надто сильними авторитетами, що призводить до того, що вони стають диктаторами або об’єктами культу.

Суб’єктивізм у харизматії. Пастор каже „Бог відкрив мені”, „Бог веде мене”, - посилаючись на відчуття. Біблія відходить на друге місце.

Ізоляція християнської молоді щодо нехристиянської. Віруюча молодь зациклена на собі і не свідчить іншим про Христа. Молодь, що виростала в ізоляції від світу, не має уявлення, що робити з проблемами дорослого життя.

Християнська молодь не хоче присвячувати своє життя Богу, бо бачить всі недоліки життя і служіння своїх батьків. Батько-пастор мало часу приділяє дружині та дітям.

Молодий лідер служіння повинен пильнувати, щоб не захопитися політикою або сторонніми речами, що не пов’язані зі служінням. Душеопікунство пастора над членам церкви може призвести до гріха. Пастору варто не залишатися наодинці з жінками з церкви.

Проблемою може бути те, що пастор робить надто сильний акцент на якесь служіння. Наприклад, пастор віддає перевагу служінню з дітками з бідних кварталів. Вся церква задіяна в цьому служінні, бо цього хоче пастор, потім це призводить до дисбалансу у служінні і духовному стані церкви. Завжди варто зберігати рівновагу у служінні та рівномірно розподіляти час.

Матеріалізм, або харизматичний підхід до грошей, у лідерів церков призводить до гріха.

Ніколи не принижуйте Бога у своєму житті. Завжди ставтесь до Бога, як до Царя царів та Господа панів. Шанобливе ставлення до Господа є одною з ознак духовної зрілості.

Поклоніння це не те, що нам потрібно для тіла. Ми приходимо на служіння не для задоволення, а для поклоніння і служіння Богу.

Певні духовні стандарти існують, адже Біблія говорить про деякі речі однозначно. Говорити про свободу там, де Біблія говорить однозначно – це нехтувати Божими наказами.