Наталя Синкальська - студентка 3-го курсу факультету іноземних мов Франкового університету. Після поїздки в Корею відчула особливе бажання свідчити іншим про вічну божу любов.

Божа любов є досконалою. В першу чергу тим, що Господь перший полюбив людей. Згадаємо час, коли вони повністю відвернулися від Нього, створювали собі божків, і постійно, не задумуючись, грішили. Але Божа любов настільки чиста, ідеальна і безкорислива, що Він віддав Свого Сина на смерть. Вдумайтеся в ці слова «НА СМЕРТЬ» Він прожив безгрішне життя, а помер за твої і мої гріхи. І це не була просто смерть, це були страшні муки, які зараз неможливо собі уявити. І за що?! За людей, які не варті нічого. Вони навіть не просили спасіння у Бога. Їх повністю задовільняв такий грішний спосіб життя. Може, вони навіть не задумувалися, що їх чекає далі, після фізичної смерті. А все почалося з моменту, коли Сатана у вигляді змія спокусив Єву, і вона побачила, що таке добро, а що зло. Це був перший скоєний людиною гріх. Адам і Єва не послухали Бога, і вчинили не за Його волею. З того часу гріх переслідує людину. Через це вона постійно, через свою гріховну звичку, надіється на себе і часто переживає розчарування. В більшості випадках вона звинувачує у всьому поганому інших, закривається в собі, її переслідує депресія, вона не бачить виходу з важких ситуацій, як тільки в алкоголі і наркотиках. А найголовніше так близько, хоча деколи так важко його побачити.

Це Бог, який знає нас досконало. Тільки Він розуміє, коли нам важко і що є на наших серцях. Нам нічого не коштує звернутися до Нього, покаятися у своїх гріхах і попросити зцілення. І можна бути впевненому, що Він не відвернеться від нас. Може, через одну секунду не станеться чудо, може треба просто почекати, але це точно не означає, що Бог забув про людей. Він завжди поруч, тільки стіна гріхів віддаляє Його від нас. З одного боку грішні люди, а з іншого Святий, Безгрішний Бог. Перші як би не пробували, не можуть досягнути Його. Але як справедливий Суддя і Творець всього живого, Він подає нам руку через смерть Ісуса. Тепер закон «Заплата за гріх - смерть» знищено. Ісус переміг його. Бог хоче забути за наші гріхи раз і назавжди, адже він пролив для цього Свою Кров. Любов Божа зараз стоїть вище за досконалий закон. Хоча не треба думати, що навіть ті грішники, в житті яких не було і тепер нема Бога, також отримують спасіння. Звичайно, вони мають таку можливість, але їм зараз чомусь вигідно відкинути Бога і жити своїм грішним і брудним життям. Тільки ті, які відчувають велику потребу в Бозі, які не уявляють свого перебування на землі без Нього, які увірували в Христа-Спасителя, отримують вічне життя. Вони впевнені в цьому, бо коли Ісус зараз наповнює їхнє життя і це дає результати, то чого б Він мав у Судний день відвернутися від них? Нелогічно, чи не так?

Зараз нашим завданням є збирати скарби на небі. Тож наше життя зараз є великим даром від Бога, і те, що ми з ним зробимо, може бути чудовим подарунком для нашого Батька – Люблячого Спасителя. Якщо Він такий люблячий і добрий, то чому ми часто відкидаємо Його і просто марнуємо наше життя? Відповідь легка. Ми надіємося на себе, нібито ми розумніші за Бога, і знаємо досконало, що для нас найкраще. І тут найбільша помилка. Ми не прислухаємося до того, що каже Бог, ми поступаємо, як нам здається, найкраще, або шукаємо компроміс з власним сумлінням. Наше спілкування з Богом перерване, і з кожним вчиненим гріхом ми віддаляємося ще дальше. Тоді приходить розпач, думка, що життя взагалі нічого не варте і розрада існує тільки в ще більших гріхах. Але не цього від нас чекає Бог! Ми повинні жити в гармонії з Ним, поступати по совісті, мати з Ісусом близькі стосунки, бачити в Ньому перш за все Друга, Який постійно допомагає, а не справедливого Суддю, який карає за погані вчинки. Тоді життя наповнюється вірою і сенсом, ти маєш для Кого жити, основне, в тебе є надія, що Бог для тебе приготував щось прекрасне, просто треба чекати на той момент, а не брати самому і думати, що краще я допоможу Богові щось зробити для себе, бо Він забув і не знає, що зараз найкраще для мене. Ми повинні бути впевнені, що Бог завжди з нами і ніколи нас не залишить, все залежить від нас, на скільки ми дозволяємо Йому жити через нас. Коли ми вірою приймаємо Ісуса, то Він живе в нас, і те, що ми змінюємося, починаємо вести гарне життя, це не наша заслуга, а Бога, який перебуває в наших серцях. Стара гріховна природа помирає, і ми можемо робити добро, відчувати сором за гріхи, любити безкорисливою любов’ю. Якби Ісус не жив у нас, то ми б були не спроможні на таке. Це не означає, що ми перестаємо грішити взагалі, але ми звільняємося від влади гріха і маємо силу від Святого Духа, щоб вибрати правильну дорогу і поступити саме так, як хоче Бог. Ми вибираємо не грішити, тому що сильно любимо Господа і не хочемо Його засмучувати. Навіть тоді, коли ми знаємо, що і так Він нам пробачить, в нас є бажання не грішити, бо Ісус не грішив ніколи, а у всіх вчинках виконував волю Отця.

Деколи життя проходить прекрасно, ти задоволений всім і взагалі не думаєш про завтра і тут несподівано ти втрачаєш щось дуже дороге тобі. В той момент різниця між віруючими і невіруючими стає дуже помітною. Перші не втрачають надії, що Бог допоможе вийти їм з цієї ситуації, і все, що стається, тільки на краще, тільки люди за своєю природою настільки немічні, щоб це зразу побачити. В невіруючих помилки мають місце через те, що вони розраховують на себе і вибирають не зважаючи на інших людей найвигідніший для них вихід із складної ситуації. У випадку поразки стають винними майже всі навколо, а часто ще й Бог, який обов’язково повинен був допомогти. В більшості випадків причиною помилок, зроблених невіруючими є відсутність любові до ближнього. Так багато людей забули про одну з найголовніших Божих заповідей. Хоча, з іншого боку неможливо любити безкорисливою любовю, якщо не відчуваєш любові Ісуса. Деколи тебе може оточувати людина, для якої ти можеш зробити все, але якщо в твоєму серці нема любові до Бога, то це тільки тимчасове почуття, яке при випробуваннях або зникне, або перетвориться в ненависть. Справжня любов терпить, віддає і в ній нема егоїзму. Той хто вміє по-справжньому любити, думає в першу чергу не про себе. Така любов була запланована Богом, а люди її спотворили. Якби вони прислухалися до потреб інших, то світ зараз виглядав би зовсім по-іншому. Добре, що існують ще такі люди, в серцях котрих горить християнська любов. Вони є гарним прикладом для інших. Хоча і просто на деякий час забути про себе та життя для себе, заглибитися в своє серце, і послухати, що тобі говорить Бог. Напевно, це будуть слова типу: «Я постійно з тобою, Я твоя Скеля, надійся на Мене і Я допоможу тобі в будь-якій ситуації». Шкода, що так мало людей чують і розуміють це.

Життя з Богом не є нудним і однотонним, навпаки, воно постійно наповнене радістю і спокоєм. Ти не переживаєш за дрібниці, ти впевнений, що Бог контролює все і нічого не станеться без Його волі. Бог сам пропонує тобі Свою допомогу. Тобі лише треба прийняти її та повністю довіритися Йому. Віра спасла вже багато людей. Багато з них навіть не шукали Бога, але Він зі своєї любові вибрав їх. Я не знаю жодного віруючого Християнина, який би жалкував про свій вибір піти за Ісусом. Скоро прийде день, коли всі люди визнають Бога, але тоді вже буде надто пізно. Життя невіруючих буде змарнованим і вони вже не зможуть довести свою невинність, коли будуть стояти перед Богом. Він дає можливість всім відчути Свою любов і задум на вічне життя, але вибір лежить за тобою: прийняти цю любов і отримати життя у всій повноті, чи відкинути, так і не відчувши справжньої Батьківської любові у цьому житті та й у вічності.